ПОКІ́ЙЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до покі́й 1. Маленьке віконце під самою стелею, як і в його кімнаті, запинали товсті залізні прути; .. в покійчику було ще темніше, як у його кімнаті (Досв., Гюлле, 1961, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 24.