ПОКІ́РЛИВИЙ, а, е. Те саме, що покі́рний. Лукина пішла через греблю з Іваном, наче покірлива овечка (Н.-Лев., III, 1956, 344); Покірливі були [якути], плохі, боялись кожного (Л. Укр., І, 1951, 404); Жанна стала тихою й покірливою, примушувала себе робити все так, як того хотів Борис (М. Ю. Тарн., Як на.. ниві, 1958, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 25.