ПОЛАДНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм.
1. Дійти згоди з ким-небудь у чомусь. [Герцик:] Замкнути друзяку, а доки проспиться, треба поладнатись з полковником (Кроп., V, 1959, 539).
2. тільки 3 ос. Прийти до щасливого, бажаного кінця; уладнатися. Все поладнається після поїздки.
3. Розміститися якимсь способом. А як зійдемо з дороги — Ліс обступить нас кругом, Ми на поклик ланкового Поладнаємось гуськом (Бичко, Вогнище, 1959, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 58.