ПОЛАМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Розпастися на частини, розколотися, розділитися частинами від дії зовнішньої сили. Кілька років назад була в нас здоровенна ожеледа. Ліси, садки поламались, погнулись (Коцюб., І, 1955, 459); — А ви поспішайте, бо не до зими — до весни йдеться. Поламається крига, тоді навпростець не проїдеш (Шиян, Баланда, 1957, 50).
2. Стати непридатним для користування, зруйнуватися, зіпсуватися; зламатися. Гей, коняку турки вбили, Ляхи шаблю пощербили, І рушниця поламалась, І дівчина відцуралась (Щог., Поезії, 1958, 62); Воли поздихали, Вози поламались, З батіжками чумаченьки Додому вертались (Шевч., II, 1953, 120).
3. перен. Порушитися, змінитися (про щось традиційне, звичне, усталене). Спочатку секретарка.. впускала до приймальної не більше трьох чоловік, доповідала начальству, але далі якось так сталося, що порядок поламався (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 350).
4. перен., розм. Виявляти удаване вагання якийсь час. Директор цукрового заводу, знаючи, які руки у котельника, поламавшись, таки прийняв його на завод (Стельмах, II, 1962, 194).
5. заст. Зазнати полому якогось реманенту, засобів пересування та ін. Коли на те піде, то й серед битого шляху поламаєшся (Номис, 1864, № 1679).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 59.