ПОЛА́СУВА́ТИСЯ, а́су́юся, а́су́єшся, док.
1. на кого — що. Те саме, що пола́ситися. Поласується на баранця да й зловить його (Чуб., II, 1878, 603); Постоялець чоловік слабий, миршавий, от і поласувався на розкохану та дорідну жінку (Тют., Вир, 1964, 157).
2. чим і без додатка. Те саме, що пола́сува́ти. Лише сніданок у нас був святковий — молочний гарбуз, яким ми поласувалися вперше за свою подорож (Вол., Самоцвіти, 1952, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 60.