ПОЛЕЗАХИСНИ́Й, а́, е́. Признач. для захисту оброблюваних полів від вітрів. — То гордість наша, — каже Макар Онисимович, — полезахисні смуги (Вишня, І, 1956, 371); Кардаша запитували, чи не згодиться він зайняти посаду старшого наукового працівника відділу полезахисного лісонасадження (Жур., Звич. турботи, 1960, 17); Спроби полезахисного лісорозведення відносяться до позаминулого століття (Літ. Укр., 12.VIII 1969, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 64.