ПОЛЕМІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до поле́міка. Путінцев і Ластівка, сидячи на мураві обіч дороги, вели в цей час полемічну бесіду (Дмит., Розлука, 1957, 185); // Стос. до полеміки. Деякі учасники спору, засуджуючи припущені в цій справі помилки.., у полемічному запалі стали взагалі піддавати сумніву саму ідею степового лісонасадження (Жур., Вечір.., 1958, 39); // Який містить у собі полеміку. З другої половини XVI ст. на Україні починає розвиватися полемічна література, спрямована проти унії і католицизму (Іст. УРСР, І, 1953, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 64.