ПОЛИВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто займається поливанням полів, доріг і т. ін. Центральною фігурою в зрошуваному землеробстві є поливальник і машиніст дощувальних машин (Рад. Укр., 24.III 1967, 1); Ще не повиходили підмітальники, поливальники (Ю. Янов., II, 1958, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 65.