ПОЛИВА́ЛЬНИЦЯ, і, ж.
1. Жін. до полива́льник. Посеред молоденького парку.. стоять з відрами поливальниці (Довж., III, 1960, 453); Це в степу увостаннє суховії метуть. До щитів розподільних поливальниці йдуть (Шер., Дружбою.., 1954, 12).
2. Посудина для поливання, подібна до відра з кришкою, у яке впаяна трубка. Йому раптом не сподобається стара садова поливальниця, якою роками всі користувались, і він уже проектує іншу (Гончар, Таврія, 1952, 242); Рубін узяв мітлу, замів біля порога, полив з великої поливальниці бузок (Сенч., На Бат. горі, 1960, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 66.