ПО́ЛИК, а, ч. Зменш. до піл. Біля полика, на якому він лежав, сиділа незнайома чорнява молодиця (Баш, Проф. Буйко, 1946, 18); На полику спить старший син Сандер (Шиян, Переможці, 1950, 6).
ПОЛИ́К, а́, ч., діал. Верхня частина рукава сорочки. В жіночій сорочці вишивали полики, підопліччя, чохли, поділ (Нар. тв. та етн., 1, 1966, 55); [Оксана:] Поки паламар збереться ударити в дзвін, то я й полика дошию (Кроп., І, 1958, 123); За день Христина встигла стовкти мак і збити олію, роздерти на жорнах миску.. гречки і вишити зо дві квітки на поликах (Стельмах, І, 1962, 156); // Поперечна вишивка на верхній частині рукава сорочки, на кінцях рушника і т. ін. Вишивка на жіночих сорочках розташовувалась на рукавах двома рядами. Верхній ряд — полик — мав ширину 10-15 см (Нар. тв. та етн., 1, 1963, 87); І писанок, і крашанок, Всього Трохиму надавала [дівчина]. Із поликами рушничок В зелені свята обіцяла (Рудан., Тв., 1959, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 67.