ПОЛКО́ВНИКІВ, кова, кове. Прикм. до полко́вник; належний полковникові. Павло побачив на стіні стару карту Криму, яка колись висіла в полковниковому кабінеті (Кучер, Голод, 1961, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 86.