ПОЛКО́ВНИЧИХА, и, ж., розм. Те саме, що полко́вниця. Одна відставна стара полковничиха кинулась на пишного архідиякона і в екстазі поцілувала його в плече (Довж., І, 1958, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 87.