ПОЛОВИЧО́К, чка́, ч. Зменш. —пестл. до полови́к1. Від порога до столика, що притулився при вікні, слався тканий половичок (Кучер, Трудна любов, 1960, 300); Під стінами [кімнати] — двоє.. ліжок,.. дві тумбочки, маленький столик і два стільці. Перед порогом картатий пухнастий половичок (Коз., Сальвія, 1959, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 89.