ПОЛО́ГИ1, ів, мн. Фізіологічний процес виходу плода з тіла матері; роди. Консультації для вагітних, спеціальні будинки відпочинку для них, відпустки до і після пологів відбивають піклування держави про дитину ще до її народження (Анат. і фізіол. люд., 1957, 187); На третій-четвертий день після пологів, кусаючи уста, вона знову виходила з немовлям на панське поле (Стельмах, І, 1962, 221); Богдана, ще знесилена після пологів, та й, власне, зовсім не знайома з своїм дядьком, великої охоти до бесідування не виявляла (Загреб., Шепіт, 1966, 402).
ПОЛО́ГИ2, ів, мн. Степова рівнина, низовина, що полого, поступово спускається до берега річки. Збирає Катря дівчат: — Дівчатонька! Ходімо ми на могилу! — ..Ні, лучче [краще] вже на пологи, в степ! (Вовчок, І, 1955, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 90.