ПОЛО́М, у, ч., рідко.
1. Те саме, що поло́мка.
2. розм. Те саме, що злом 1. Як на полом піде хата, то багато дерева пропаде (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 93.