Поломня, ня, по́лом’я, м’я, с. = Полум’я. Поломня йде до небес. Грин. І. 156. А він загадав їй рибоньку жарить без вогню і без полом’я. Чуб. V. 819. Ум. Полом’ячко.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 287.