ПОЛОНЯ́НИК, а, ч., фольк., заст. Полонений (у 2 знач.). — Тухольці полоняника візьмуть, а мене проженуть! (Фр., VI, 1951, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 95.