ПОЛОХКИ́Й, а́, е́, розм., рідко. Те саме, що полохли́вий. Кінь полохкий (Сл. Гр.).
Не з полохки́х — те саме, що Не з полохли́вих (див. полохли́вий). — Не з полохких я, пане мій, Ниць чолом не хилюсь… (Граб., І, 1959, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 99.