ПОЛОШИ́ТИ, лошу́, ло́шиш, недок., перех., розм. Те саме, що поло́хати. Бронко встав і пішов, жбурнувши для чогось камінець в ріку, хоч і пам’ятав, що Борис не любить, щоб йому полошили рибу (Вільде, Сестри.., 1958, 258); Я сходив гірських доріг немало,.. Полошив орлів над перевалом, На Говерлу пробивавсь крізь тучі (Нагн., Вибр., 1957, 54); * Образно. Навкруги лунали музики, дудніли бубни і полошили нічну тишу п’яні пісні (Коцюб., II, 1955, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 99.