ПОЛТАВЧА́НИ, ча́н, мн. (одн. полтавча́нин, а, ч.; полтавча́нка, и, ж.). Жителі або уродженці міста Полтави і Полтавщини. Полтавчани і херсонці, слобожанці і чернігівці, забравши те, що можна було забрати, перебиралися на Донбас (Чаб., За півгодини.., 1963, 17); Котляревський — полтавчанин з народження і дуже тривалий час мешканець свого рідного міста (Пит. походж. укр. мови, 1956, 11); Олена, як істинна полтавчанка, образилася з того, що гість не скористався із її гостинності і все печене й варене так і залишилося на столі цілим (Тют., Вир, 1964, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 99.