ПОЛУМ’Я́НО. Присл. до полум’я́ний. Донбас гомінкий полум’яно зоряницями плавок горить (Уп., Вітчизна миру, 1951, 61); Шевченко полум’яно любив життя, красу, радість (Рильський, III, 1955, 254); Як розповідають сучасники, Ленін говорив доступно, просто, зрозуміло, пристрасно, полум’яно, без усяких ефектних прийомів (Ком. Укр., 4, 1961, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 103.