ПОЛУНО́ЧНИК, а, ч., розм., рідко. Той, хто довго не лягає спати, займається чим-небудь до пізньої ночі. Коли Сашко Чайка повернувся від Василя Васильовича, йому відчинив двері дід Савелій. — Полуночники, полуночники, — забурмотів спросоння дід (Донч., II, 1956, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 103.