ПОЛУ́ПАТИ, аю, аєш, док., фам. Лупати якийсь час. Івась, полупавши очима і поскрібши у потилиці, знову ліг і зразу заснув (Мирний, IV, 1955, 22).
ПОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., діал. Поколоти, порубати. [Юлія:] Я тобі принесу зараз одну колодку, та полупай, коли вже так наперся! (Фр., IX, 1952, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 103.