ПОЛУПИ́ТИСЯ, лу́питься; мн. полу́пляться; док., розм.
1. Облупитися у багатьох місцях. Комора побита зимньою негодою.., полупилася (Мирний, III, 1954, 101); Тепер ясно було видно, що танк горів — на ньому полупилася фарба (Перв., Дикий мед, 1963, 208); Смутний, худий, загорів [парубок], ніс полупився (Тесл., З книги життя,1949, 3).
2. Вилупитися з яєць (про багатьох пташенят).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 103.