ПОЛЬО́ТНИЙ, а, е. Стос. до польоту. Хореографічна партія Івана [в балеті В. Д. Кирейка «Тіні забутих предків»] зіткана з польотних класичних рухів, пронизаних елементами гуцульського народного танцю (Мист., 4, 1965, 3); // Признач. для польоту. До виходу в космос і після виходу члени екіпажу працювали в орбітальних відсіках кораблів без скафандрів, у звичайних польотних костюмах (Веч. Київ, 25.I 1969, 3).
∆ Польо́тна вага́ — вага літака або якогось іншого літального апарата з вантажем перед польотом.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 110.