ПОЛЯ́ПАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Ляпаючи, забруднити все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. — І дьоготь у мене є… Але ж мало тільки поляпати ворота й причілок… Треба й написати щось… (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 97).
2. Ляпати якийсь час; ляпнути по чомусь кілька разів. Симонов ласкаво поляпав по плечу хлопця і пішов нагору (Добр., Ол. солдатики, 1961, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 108.