ПОЛІМЕ́РИ, ів, мн. (одн. поліме́р, у, ч.). Високомолекулярні сполуки, молекули яких побудовані з багаторазово повторюваних груп атомів (елементарних ланцюгів) однакової структури. Полімери, як правило, складаються з великих ланцюгових молекул, які називають макромолекулами (Знання.., 7, 1965, 3); Очистивши від непотрібних домішок, мономери з’єднують й витягують у довгі низки — полімери. З них хіміки можуть синтезувати будь-які речовини (Наука.., 1, 1965, 23); // Речовини однакового хімічного складу, які відрізняються кількістю атомів у молекулі. Існує думка, що луска риби — це своєрідний природний полімер. Внаслідок цього тертя між поверхнею луски і водою під час руху риби різко зменшується (Знання.., 10, 1967, 13); Слідом за каучуком з’явилися поліетилен, полівінілхлорид, поліакрилонітрил і сотні інших полімерів (Наука.., 8, 1968, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 75.