ПОЛІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поліпи́ти. Здираю поліплені на шафі, на стіні зіпсовані чернетки (Кач., II, 1958, 31); До нього [подвір’я] зі всіх боків припирали сліпі стіни сусідніх домів та шоп, поліплені жовтою глиною (Фр., II 1950, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 77.