ПОЛІ́ПШАТИ, ає, док. Стати кращим якістю, властивістю і т. ін.; покращати. Дороги тепер поліпшали; // Стати вродливішим. Дівчина поліпшала на обличчі; // Стати більш задовільним; поліпшитися. Дядькове здоров’я поліпшало трохи, він почав лекції знову (Л. Укр., V, 1956, 173); Поляки хоч і встигли вже обвалувати з усіх боків свій табір, але настрій від цього не поліпшав (Панч, Гомон. Україна, 1954, 328); // безос., кому. Хто-небудь відчув себе краще. Правда, відколи вони оселились в Італії, чоловікові значно поліпшало (Л. Укр., V, 1956, 387).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 77.