ПОЛІТЕ́ХНІК, а, ч., розм. Студент політехнічного інституту або політехнікуму. Команди спортклубу КПІ [Київського політехнічного інституту] часто зустрічаються з студентами-політехніками братніх республік та соціалістичних країн (Веч. Київ, 23.V 1961, 4); // Інженер чи технік, що закінчив політехнічний інститут або політехнікум.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 80.