ПОЛІТЕХНІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Пов’язаний з вивченням і застосуванням різних галузей техніки. По закінченні десятого класу Поля поїхала до рідного міста, щоб поступити там в політехнічний інститут (Автом., Щастя.., 1959, 8).
2. Стос. до політехнізму. Загальноосвітні предмети діти вивчають у середніх політехнічних школах (Мист., 1, 1966, 22); Питання про політехнічну освіту вирішене, в основному, нашою програмою партії.. (Ленін, 42, 1974, 310); В останні роки в зв’язку із запровадженням політехнічного навчання розширилась тематика досліджень з проблем розуміння (Рад. психол. наука.., 1958, 408).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 80.