ПОЛІТКАТОРЖА́НКА, и, ж. Жін. до політкаторжа́нин. Протягом тривалого часу, аж до 1917 року, вона добровільно, з покликом серця, надавала матеріальну та моральну допомогу одній політкаторжанці, від якої відмовилась рідня (Вітч., 9, 1970, 173); Військовий в окулярах — то представник Всеукраїнського ревкому, сива жінка біля нього — то відома політкаторжанка (Гончар, II, 1959, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 82.