ПОЛІЩУ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до поліщу́к і поліщу́чка. Хтось затяг давню поліщуцьку пісню (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 86.