ПОМА́ЗАНЕЦЬ, нця, ч., церк., заст. Монарх, над яким здійснено обряд помазання на царювання. Церковники проповідували, що цар — помазанець божий, що влада йому дана від самого бога (Наука.., 3, 1960, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 111.