ПОМАЛЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до помалюва́ти 1-3. Одвірки коло дверей були помальовані темно-синьою, а двері ясно-синьою фарбою (Н.-Лев., II, 1956, 125); Тхнуло свічним нагаром, розігрітим воском, фарбою від недавно помальованих стін (Ільч., Серце.., 1939, 71); На столі перед генералом лежала велика карта, вся помальована червоним олівцем (Собко, Серце, 1952, 166); Пил од ніг людських сідав [у церкві] на грубо помальованих богах, на убогій позолоті (Коцюб., І, 1955, 326); Наше козацьке лицарство було там скрізь по ограді помальоване, щоб народ дививсь да не забував, як колись.. діялось (П. Куліш, Вибр., 1969, 76); // у знач. прикм. У веселий садочок дивилася біла хата.. трьома блискучими новими вікнами, з червоними, помальованими рамами (Н.-Лев., І, 1956, 82); // помальо́вано, безос. присудк. сл. Радісно веселили око яскраво-червоні, сині й жовті фарби, в які помальовано передню стіну кожної хати (Смолич, І, 1958, 52); Був там [на малюнках] і козак Байда, що висів ребром у турків на гаку, а не зламав своєї віри. Так і те все там помальовано, щоб усяке знало, які-то колись були лицарі на Вкраїні (П. Куліш, Вибр., 1969, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 112.