ПОМА́ЯТИ, а́ю, а́єш, перех. і неперех. Док. до ма́яти. Уже моя руса коса по двору помаяла (Чуб., V, 1874, 582); Вже не пустиш, мати, В той гай погуляти, Косою помаяти (Н.-Лев., II, 1956, 432); Вітер помаяв хустку.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 115.