ПОМИРИ́ТИСЯ, мирю́ся, ми́ришся, док.
1. Припинити суперечки, ворожнечу або відновити добрі стосунки з ким-небудь. У Кайдашевій хаті стала мирнота: свекруха помирилась з невісткою (Н. — Лев., II, 1956, 345); — Зараз же мені, Прохоре, помирися з Вірою, і щоб у моїй хаті більше колотнечі не було, а був мир та спокій (Шиян, Баланда, 1957, 166); * Образно. [Парвус:] Не може помиритись вода з олією (Л. Укр., II, 1951, 352); // Встановити добрі стосунки, згоду між собою. Зав’язалася спірка завзята… Не помирилися вперш молодята (Шер., Дружбою.., 1954, 24); // Дійти згоди. Помирилися всі на тому, щоб іти пішки (Гончар, Таврія, 1952, 14); Помирились на тім, що дочка мусила зливати батькові на руки, доки він умивався (Ю. Янов., І, 1958, 156).
2. Терпляче поставитися до чого-небудь небажаного; примиритися. Ну, що робити, прийдеться моїм шановним видавцям помиритися з невеликою стратою часу, що сталася не з моєї вини (Л. Укр., V, 1956, 297); —Це була державна людина, — сказав урочисто вчитель, — яка не помирилася з соціальним ладом, вирішила змінити його революційним шляхом (Ю. Янов., II, 1954, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 122.