ПОМЛІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко. Знемагати від душевного болю, глибоких переживань і т. ін.
◊ Се́рце (душа́) помліва́є — хтось зазнає душевного болю, глибоко переживає. Моє серденько мліє, Мліє, помліває (Чуб., V, 1874, 403).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 130.