ПОМО́КНУТИ і ПОМО́КТИ, кну, кнеш; мин. ч. помо́кнув і помо́к, ла, ло; док.
1. Зробитися мокрим, вологим, наскрізь просякнутися вологою (про всіх або багатьох, все або багато чого-небудь). Сіно помокло од дощу (Григ., Вибр., 1959, 171).
2. Мокнути якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 132.