ПОМОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех. і без додатка.
1. Док. до молоти́ти. — Ага, покосили, помолотили, то зараз мені дорогу показуєте?! (Томч., Жменяки, 1964, 209).
2. Молотити якийсь час. Він обіцяв їй полагодити оборіг, скосити сіно і кілька днів помолотив би жита (Чорн., Визвол. земля, 1959, 12).
3. перен., розм. Побити у багатьох місцях. У голові шуміло, кістки нили, наче все тіло хтось поклав на ковадло і добре помолотив кийками (Чаб., Балкан. весна, 1960, 374).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 133.