ПОМПЕ́ЗНИЙ, а, е. Який відзначається урочистістю, пишнотою, розрахованою на зовнішній ефект. Помпезна.. парадність, замовчування труднощів і боротьби, приписування одній особі усіх успіхів, здобутих партією і народом, — усе це вже тоді [у 30-х роках XX ст.] зачепило собою творчість ряду поетів (Про багатство л-ри, 1959, 133); Спочатку він думав, що буде бучний, помпезний банкет у ресторані, але потім Хвиля сказав, що чекає на Ярослава вдома (Мушк., День.., 1967, 131); // Занадто розкішний. Кабінет Горбатюка мало чим різнився від інших кабінетів, які доводилося бачити Турбаєві. Він був не помпезний і не злиденний (Руд., Остання шабля, 1959, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 135.