ПОМУГИ́КАТИ, помуги́каю, помуги́каєш і помуги́чу, помуги́чеш, док. Мугикати якийсь час. [Старицький:] Хіба вам самому, скажімо, хоч після чарки, не хочеться поспівати? [Ошметкін:] Чому ж — іншим разом кортить помугикати (Мокр., П’єси, 1959, 295); Він перечитав листа при мені, помугикав-помугикав і сказав, що приїде (Мик., Кадильниця, 1959, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 136.