ПОМУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. Мурчати якийсь час. Товста жінка ще помурчала щось собі під ніс і врешті заспокоїлась (Головко, І, 1957, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 137.