ПОМІЗКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Глибоко, всебічно, серйозно обдумати, добре подумати. Коли хочеш що казать — перш помізкуй, як почать (Номис, 1864, № 14205); Свою нивку швидко вправили, довелося всім помізкувати, як далі бути (Горд., Чужу ниву.., 1947, 256); Якийсь невідомий залізничник, видно, добре-таки помізкував, виробляючи для прямого вагона найзручніший маршрут (Гончар, Дорога.., 1953, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 124.