ПОМІНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., діал.
1. Пообіцяти. Він обіцяв присадкуватому клинчик на отаву, а старенькому тихцем помінив дати п’ятку (Март., Тв., 1954, 182).
2. Загадати. Як зацвіте вишня на св. вечір — збудеться, на що помінила (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 124.