ПОНАВІ́ШАНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що понаві́шуваний; // понаві́шано, безос. присудк. сл. У палацах.. Понавішано всякої зброї (Граб., І, 1959, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 141.