ПОНАГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОНАГО́НИТИ, ню, ниш, док., перех.
1. Вигнати багатьох звідки-небудь. Понаганяти свиней з города.
2. Пригнати одного за одним або групами куди-небудь багатьох. Повен двір овець.. понагонив (Сл. Гр.).
3. безос., розм. Нарости, утворитися (про гулі, пухлини, набряки і т. ін.). — Ще не заклеєний [конверт]. А чим би його… — Як чим? А глеєм! Там на’дній вишні, як кулаки, понагонило (Вирган, В розп. літа, 1959, 291).
4. розм. Непомірно збільшити розмір чого-небудь (плату, ціни).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 142.