ПОНАГИНА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док. Нагнутися (про якусь кількість осіб).-Що ж це воно там? Понагиналися [парубки] зацікавлено (Гончар, II, 1959, 14); Дарка почала допомагати таткові. Обоє понагиналися над чемоданом (Вільде, Повнол. діти, 1960, 371); // Нахилитися (про багато чого-небудь). Дерево понагиналося, змочене ливнем; краплі з листу грузько стікають додолу (Мирний, І, 1954, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 142.