ПО́НАД, рідко ПОНАДІ́, ПОНАДО́, прийм., з оруд. і знах. відмінками. Сполучення з по́над виражають:
Просторові відношення
1. Уживається при позначенні предмета, особи, місця: а) вище від яких міститься, рухається хто-, що-небудь, відбувається або поширюється щось (з оруд., рідше із знах. в.). Не козак і не Галя схаменулися, що вже близько світання, а наддніпровська чайка почула й пронеслася з кигиком понад Дніпром (Вовчок, І, 1955, 317); Лебединий ключ понадо мною, Як парусами, крилами дзвенить (Рильський, І, 1960, 275); Розкішні здорові тополі, густі, аж чорні, високо шуміли понад дахами (Коцюб., II, 1955, 123); Туман стелеться понад ставом (Головко, І, 1957, 458); Понад нами Той спів лився! (Рильський, І, 1960, 162); Понад люд темний, сумовитий, голий, Ви [журавлі] пливете (Фр., X, 1954, 21); б) вище за які спрямована дія (із знах., рідко з оруд. в.). Коли мені не дано крил міцних, щоб я могла орлицею підбитись геть високо понад найвищі гори, то прагну я собі потоків сліз (Л. Укр., І, 1951, 196); Старі сиві птахи, злякані згуком походу, важко злітали понад галяву (Загреб., Диво, 1968, 147); Приторкнувся [вартовий] двома пальцями до його руки понад ліктем (Коцюб., II, 1955, 191); Портьє не переставав дивитися на нього понад окуляри (Круш., Буденний хліб.., 1960, 91); // з оруд. в. Уживається при позначенні предмета або місця: а) безпосередньо на якому знаходиться або рухається хто-, що-небудь, відбувається щось. Зеленкуваті очі скакали в нього, як жаби понад болотом (Коцюб., II, 1955, 84); б) по поверхні якого спрямована дія. Незрозуміло, як його могло поранити: болванка, просвистівши над головою, пролетіла далі, щоразу дзизкаючись об брук і знов підскакуючи, як камінь, кинутий понад водою (Гончар, III, 1959, 264).
2. з оруд., рідше із знах. в. Уживається при позначенні предмета або місця, уздовж, біля якого рухається хто-, що-небудь, відбувається або розташоване щось. І верби, і тополі, І вітряки на полі, І долом геть собі село Понад водою простяглось (Шевч., II, 1963, 25); Ближче по шляху валка з хлібом. Їдуть тихо. Погоничі йдуть понад возами (Головко, І, 1957, 340); Шукали його по всіх підрозділах, по лісах, понад Дінцем — не знайшли (Тют., Вир, 1964, 341); Понад річку верби головаті Довгі віти в воду похиляють (Фр., XI, 1952, 112); Як звернути з тракту понад потік, то попадеш у вузеньку красиву долину — от се тобі й буде село Бистрець (Хотк., II, 1966, 350); // із знах. в. Уживається при позначенні предмета або місця, до якого спрямована дія. Понад воду всіх людей З ярмарку скликає [циганчук]. Кого здибає — кричить: «Сину, тату, діду! Ходіть живо понад став: Я по воді піду» (Рудан., Тв., 1959, 231).
Часові відношення
3. із знах. в. Уживається при вказуванні на відрізок часу, довше якого триває або відбувається що-небудь. Понад два тижні завод страйкував (Смолич, V, 1959, 609); Понад годину лунали постріли (Тулуб, В степу.., 1964, 218).
4. із знах. в. Уживається при позначенні пори доби, до якої наближається час. Було вже понад вечір.
Відношення кількості і міри
5. із знах. в. Уживається при вказуванні на перевищення якої-небудь кількості. Понад тисячу колгоспників усіх братніх республік приїхало вшанувати Героя Праці (Довж., І, 1958, 494); В морському повітрі на віддалі понад сто кілометрів від берега немає жодної бактерії (Трубл., Шхуна.., 1940, 163).
6. із знах. в. Уживається при вказуванні на перевищення якої-небудь норми, міри і т. ін. Тут [в бригаді] кожен місце зна своє, і кожен досвід має, і понад норму ще дає за прикладом Мамая (Дор., Три богатирі, 1959, 23); За останній місяць колектив заводу випустив тисячі велосипедів понад план (Рад. Укр., 5.XI 1952, 1).
Означальні відношення
7. із знах. в. Уживається при означенні певної категорії осіб, вище за які оцінюється, ставиться хто-небудь. [Андромаха:] Гектора ніхто не подолає, бо він герой понад усіх героїв (Л. Укр., II, 1951, 262); // із знах. в., із запереч. Уживається при означенні особи або предмета, яким надається найвища оцінка або перевага в порівнянні з іншими. Були [баба] молоді, то не було понад них дівчини у селі (Хотк., II, 1966, 405).
8. з оруд. в. Уживається при вказуванні на відсутність зв’язку з чим-небудь. — Стійте, добродії, — відповідаю.. — Література, стояча [яка стоїть] понад партіями, — се тільки ваш сон, се ваша фантазія, але на ділі такої літератури не було ніколи (Фр., XVI, 1955, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 143.