ПОНАДИМА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док.
1. Наповнившись повітрям, газом, збільшитися в розмірах (про багато чого-небудь); // Натягнутися, розпрямитися від вітру (про вітрила, одежу і т. ін.). Стоїть корабель: сам золотий, щогли срібні, а паруси шовкові так і понадимались — тільки летіти! (Укр.. казки, легенди.., 1957, 113); Пишні вітрила [корабля] понадимались і біліли проти сонця (Н.-Лев., II, 1956, 233); // Збільшитися в об’ємі від напруження (про жили, м’язи і т. ін.). Тугі жили понадимались на шиї, синіючи, мов ріки на карті (Гончар, III, 1959, 425).
2. перен., розм. Набрати гордовитого, пихатого вигляду (про багатьох). Старі дочки хазяїна понадимались, а Лемішковський літав по хаті з своєю панною (Н.-Лев., І, 1956, 186); // Набрати незадоволеного, ображеного вигляду; насупитися (про багатьох).
Понадима́лися, як (мов і т. ін.) сичі́ (інди́ки і т. ін.): а) те саме, що Наду́вся (наду́лася), як (мов і т.ін.) сич (інди́к і т. ін.) (про багатьох) (див. надува́тися). — Баби чортові! — кинув він назад до мовчазного гурту. — Тут робота починається, а вони, як сичі, понадималися, мов на віхолу, — бурмотів він, поспішаючи (Епік, Тв., 1958, 160); Образились на земляка Сердюки. Сиділи уже понадимавшись, як сичі (Гончар, Таврія, 1952, 315); б) стати мовчазними, похмурими.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 144.